Блог вчителя початкових класів : Старовинні та обрядові пісні Полтавщини

Українська народна пісенність – дорогоцінне надбання народу, нев’януча окраса його духовної культури.

Українська народна пісня – знана й шанована в усьому світі. Один з перших збирачів народної пісні М. Максимович зазначав, що в українських піснях звучить душа українського народу і нерідко – його істинна історія. Високу оцінку нашій пісенності дали сотні діячів культури різних народів. Наприклад, Лев Толстой таку глибоку й містку оцінку нашій національній скарбниці: „ Ніякий інший народ не виявив себе в піснях так яскраво й гарно, як народ український ”. „ Щасливі ви, народилися серед народу з багатою душею, народу, що вміє так відчувати свої радощі і так чудово виливати свої думи, свої мрії, свої чуття заповітні. Хто має таку пісню, тому нічого жахатись за свою будучність. Його час не за горами. Вірите чи ні, що ні одного народу простих пісень я не люблю так, як вашого. Під їх музику я душею спочиваю. Стільки в них краси і грації, стільки дужого, молодого чуття й сили ”.

Увесь вік людину супроводять пісні – „ від колиски до могили, бо нема такої значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотом грому ”, - говорив М. Стельмах. Народні пісні є вагомим внеском України в загальнослов’янську й світову художню творчість. Незліченне й різноманітне їхнє багатство. Вважають, що тільки цих творів записано понад дві тисячі.

Пісні породжувались подіями та явищами суспільного життя, громадського й родинного побуту, трудовою діяльністю, боротьбою проти іноземних загарбників, національного та соціального гноблення і палкою любов’ю до Вітчизни. У народній пісні майже немає розповідної основи, уся увага зосереджена на відтворенні внутрішнього світу людини ( психічного стану, думок, бажань, надій, страждань і т. ін. ).

Обрядові пісні — це пісні, які виконувались під час різних народних свят та обрядів. Ці пісні тісно зв'язані з язичницькими віруваннями. Слов'яни вірили в сили природи, в духів природи та вважали, що обрядовими піснями можуть вплинути на них та примусити їх діяти в бажаному напрямку.

Обрядова поезія дуже тісно зв'язана з працею людини, з родинним побутом та з народним календарем. У різні пори року виконувались різні обрядові (календарно-обрядові пісні). Ці пісні повинні були забезпечити успіхи в господарюванні, добрий урожай, щастя в родинному житті. Наприклад: на сільських майданах і галявинах співали веснянки і гаївки, під час Зелених свят — русальні пісні, на Івана Купала — купальські пісні. По закінченню жнив, люди співали жниварські пісні, славлячи землю за те, що дала їм гарний урожай. Під час зимового сонцестояння виконували сонцесяйні пісні.

Пізніше календарно-обрядові пісні поступово втрачали зв'язок з давніми обрядами, почали підпорядковуватись християнським святам. Надзвичайної популярності в народі набули колядки та щедрівки. Ці пісні приурочувались до основних свят зимового циклу: колядки — до Різдва (7 січня), щедрівки — до Нового Року (за старим календарем 14 січня).

Весільні пісні — пісні, що супроводжують весільні обряди, пояснюють їх зміст і значення, прославляють молодих та їх батьків.

У весільних піснях ідеться і про свах, і про подруг нареченої, світилок, бояр і боярок, старост і дружків. Співають весільних пісень тільки жінки. Це переважно хори, діалоги. Весільними піснями супроводжується замішування короваю, розплітання коси молодої, одягання на неї очіпка. Чоловіки у формі діалогів і монологів беруть участь у найдраматичніших епізодах обряду — під час нападу бояр, викупу нареченої. Святкуючи перезву, родичі молодої після першої шлюбної ночі йдуть або їдуть з відповідними обрядовими піснями на частування до хати молодого.

Ось, які весільні пісні співали у селі Великі Сорочинці, Миргородського району, Полтавської області, які записані у 2009року членами гуртка «Берегиня» у Мухи Марії Миколаївни 1929 року народження та Артюх Катерини Пилипівни 1932 року народження. Ідуть запрошувати на весілля, до перших батьків. Молодий до молодої батьків, а молода до його батьків.

Співають. Капає дощик із неба, чого, кому треба

Зеленого зілля просимо на весілля.

Лотоками, лотоками, вода йде

Наша Ольгушка з дружками йде

А ви людоньки вороги, не переходьте дороги

Нехай перейде чоловік, щоб був молодим довгий вік.

Були ми в свекрухи та їли пампухи

Хоч вони й яшненькі та дуже смачненькі.

Печуть короваї і співають (жінки коровайниці):

Дві сестриці коровай місили

Із Дунаю воду носили

Із Дунаю з Криниці

Місили коровай сестриці.

Дві сестриці коровай місять,

Вони його не замісять

Без скрипки, без цимбалів

Без молодих боярів.

Що верменко піч вимітає

Вермениха в піч заглядає,

Вермене сердеько

Вимете піч гарненько.

Вечером вносять гілечко в хату співають:

Ой де ж теє гілечко вирубали

Усі гори долиноньки виходили

Зелененький барвіночок вищупали

Червоную калиноньку виламали

Вирубали гілечку у бору,

Та й принесли бояри до двору,

Вийшли дружечки узяли

У новую світлоньку унесли

Поставили гілечко на столі

Ой на столі, на престолі, на кленчастім

На перебивчастім скатерті, скатерті.

Біля порогу стоять спереду молоді і 3 р. кланяються. За ними боярин і дружка з гілечком стоять. Потім заносять на поріг у кімнату теж 3 р. кланяються, а люди співають.

Підносять до столу теж кланяються молоді і співають люди третій раз і ставлять на стіл гілечко. Всіх запрошують за стіл вечеряти.

Музика, співи, танці.

Вранці молодий їде по молоду х своїми людьми. Бояри, старости, свашки, світилки, музиканти (число не парне, щоб узяли молодому пару).

Співають Ой матінко утко, ворочайся прутко

Вже сонечко низько, вже твої гості близько

Наш коник як уточка, нетреба ні прутечка

Він дорогу знає, сам у двір повертає.

У молодої сідають за столи люди, що приїхали з молодим, дружки, родичі, гості і всі запрошені.

Співають За хатою, за світлицею 2р.

Росте трава із росицею.

Там Іванко та й траву коси 2р.

Вороному та й коню носи.

Ой їж коню траву зелененьку, 2р.

Ой пий коню воду холодненьку.

Ой пий коню воду холодненьку. 2р.

Та й поїдем по мою миленьку.

Ні по близьку та й не по далеку 2р.

По Ольгушку та й по молоденьку.

Ой куди ж ти моя ненько даєш, 2р.

Ой куди ж ти та й виряджаєш.

Чужа земля не корисная 2р.

В свекра сім’я наровистая.

Уся сім’я обідати сіла, 2р.

А Ольгушку по воду послали

Йди, Ольгушко, та й води пити 2р.

Становися ложечки мити.

Я й помила, я й попрятала 2р.

Сама сіла та й заплакала.

Ой, якби оце моя ненька знала 2р.

Вона б мені, вечеряти прислала.

Чи місяцем, чи зірницею 2р.

Чи братиком, чи сестрицею.

Ой засвіти мати свічку, постав на столі

А я буду дивитися, чи пара мені.

Ой засвітила, мати свічку, не ясно горить

Ой з ким любилась розлучилась, серденко болить.

З ким любилась розлучилась, серденко болить.

А з ким назналась повінчалась, треба в світі жить.

Та зажурилась Ольгушка, плаття шиючи

Ой як мені надоїло, в батька живучи

Коли б мені з цього пекла, та до свекра

Коли б мені з ції муки до свекрухи.

Я ж думала, що в свекра, нема пекла

Я ж думала, що в свекрухи нема муки.

Коли ж воно та у свекра гірше пекла

Коли ж воно у свекрухи гірше муки.

Що свекорко не батенько, не б’є то болить

А свекруха не матінка, словами в’ялить.

Та додали свати багаті,

Та казали кіньми приїдуть,

Коли вони пішки прийшли,

Свашку у ліжку принесли

Світилку в торбині,

Щоб не з’їли свині.

Вже Ольгушка в неньки на отході 2 р.

Посадила горіх на вгороді.

Рости, рости та й розкоренися

Живи ненько за мной не журися.

Кохай собі другую такую

Та й забувай мене молодую.

Викохала та вже не такую

Не забуду тебе молодую

Ненько моя та голубонько, 2р.

Ізлий мені та голівоньку,

Більш ти мені та й не митимеш.

Білих ручок не томитимеш,

Більш ти мені не чесатимеш,

Білих ручок на ламатимеш.

Чешу косу та й по волосочку,

Росте жито та й по колосочку.

Летіли галочки у два рядочки,

А зозуля попереду.

Ішли дружечки у два рядочки,

А зозуля на калині

Усі дружечки на лавах сіли,

А Ольгушка на посаді.

Усі дружечки та й заспівали,

А Ольгушка заплакала.

Ой сухий терен, сухий терен нетесаний

До нової світлоньки принесений.

Уступила та Ольгушка у той терен

І змахнула рученьками, аж на берег.

Розступіться подруженьки і ви люди

Ой щось мені мій батенько казать буде.

Буде мене мій батенько похиляти

Буде мені щастя й долю дарувати.

Ой даруй, даруй моя ненько щастя й долю

Коли даєш мене заміж молодою.

Ой коли даєш мене заміж та й від себе

Остається зілля моє все у тебе.

Уставай же моя ненько та й раненько

Ой поливай зілля моє та й частенько.

Ой коли даєш мене заміж молодую

То дай мені зозуленьку садовую.

Зозуленька садовая кувать буде

Вона ж мене молодую рано збуде.

Нащо ж тобі зозуленька садовая

Єсть у тебе свекрушенька молодая.

Вона тебе молодую рано збудить

А сама піде до сусідки та й обсудить.

Сонливеє дрімливеє чужеє дитя

Ще й сонечко не заходить, вже спати ляга.

Ой не правда сусідоньки не правда її

Вимітала хату й сіни при ясні зорі.

Вимітала дві світлиці при зірниці,

Щоб не судили ні дівері, ні зовиці.

Йшла Ольгушка у присінечки 2 р.

Та вдарилась об одвірочки.

Ударилась та й заголосила

Ой Боже мій що я наробила,

Ой Боже мій що що я наробила,

Покинула кого я любила.

Ой кого я ізроду незнала

Тепер йому дружиною стала.

Дружиною та й рідненькою

Хазяйкою молоденькою.

Ой батечку мій ріднесенький 2р.

Снився мені сон вірнесенький.

Чорним шовком двір обплетений,

Калиною тай обтиканий.

Калиною тай обтиканий

Сріблом золотом обсипаний.

Що чорний шовк то коса твоя.

Калинонька - то краса твоя,

Калинонька - то краса твоя

Срібло золото сльоза твоя.

Співають за столом:

Якщо сирота (нема батька, або матері)

Ой походила та Ольгунька по крутій горі

Та бачила селезника на тихій воді.

Пливи, пливи селезінку тихо по воді

Прибудь, прибудь мій батенько тепер же к нім

Ой рад би я дитя моє прибути к тобі

Насипано на груди мені сирої землі.

Скліпилися мої очі на всі ночі

Не дам тобі порадоньки, ні помочі.

Ой кланяйся дитя моє тіткам і дядькам

Нехай дають порадоньку, як своїм діткам.

Ой кланяйся дитя моє чужі чужині

Нехай дає порадоньку бідні сироті.

Везуть придане (постіль до свекрів) і співають:

Мені мати не давала спати,

Заставляла пір'ячко драти,

Хто буде пір'ячко драти,

Той буде на перині спати.

Наші матері полегшало,

У коміронці поменшало,

А тій матері погіршало

У комірці тай побільшало.

Ой де ж наша свайбовая мати,

Обіщала горілочки дати,

Обіщала солоденької,

Хоча б дала хоч гіренької.

Молодий викупає шапку.

Із Києва швачка, золота голочка,шовкова ниточка

Чи не стидно їй дати вінець пришивати.

Ой зятю, зятю хороший,

Не дам шапочки без грошей

В тебе шапочка хороша,

В мене сестриця хороша.

Не стій зятю за плечима,

Не кліпай очима,

Зашиляй руку в кишеню,

Виймай грошей жменю.

Клади на тарілочку ,

Викупай собі жінку.

Ой не кидай зятю п’ятаками,

П’ятаками чавуни ламати,

А кинь хоч маленьке,

Аби воно золотеньке.

Ділять коровай, співають:

Дружко коровай крає,

Семеро дітей має

Та всі з кошелями,

Весь коровай забрали.

Чи бачиш ти дружко ,

Що бояри коровай крадуть,

За стіл захиляють ,

Короваєм запихаються.

Співають, коли обдаровують:

Ой гадайте бояри, гадайте,

По червоному скидайте

Тепер година не тая

Ще й доріженька слизькая,

Треба Ольгушці чобіток,

Ще й золотеньких підківок.

Пісні за столом:

А свекруха – то псюха, не хоче робити,

Тільки ходе по сусідах невістку судити.

Суди, суди, свекрушенько, я тебе не буду,

Бо ти маєш свої діти людям на осуду.

Пляшка до чарочки тягнеться,

Чарочка чарочці бока б'є,

Легка рука в господарочки,

Наше весілля горілку п'є.

Приспів:

А в нашому шалаші нема трезвої душі,

А в нашому шалаші - пісні,

На нашому весіллі гості всі на веселі,

І подвір'я і город тісні.

Ой не питай коровайницю,

Як їй ту ніч ночувалося,

Як їй горілочка пилася,

Як у калюжі їй спалося.

Приспів:

Йшли дружечки всі із города,

Ще й дуже крепко пишалися,

А парубки та й не гордо так,

Іншим дівчатам дісталися.

Приспів:

Вип'ємо свашко по чарочці,

Як усе добре складається,

Ще ж бо учора були чужі,

А від тепер породалися.

Цю пісню починають виконувати дівчата під час благословення батьками молодої пари в момент, коли весільний староста просить це зробити втретє. Пісню продовжують виконувати протягом всього обряду випроваджання молодих до шлюбу (до свекрів) з хати, з подвір'я (окроплення святою водою, кланяння родичам, гостям, сусідам по 3 рази на чотири сторони).

За порогом мати обсипає молодих житом, грішми, горіхами, конфетками.

Співають:

Не сип мати житом,

А сип калиною

Та долею щасливою.

Молодої брат виводить за ворота молодих, розплітає молодій косу

Місяць дорогу просвітив,

Братік сестрицю випроводив,

Іди,іди сестрице здорова.

Оце ж тобі до свекрів дорога.

Загортай мати жар, жар

Буде тобі дочки жаль, жаль,

Кидай у піч дрова ,

Зоставайся здорова.

Під час зустрічі гуртківців із Трикоз Любов Степанівною, жителькою села Селещина, записали пісню, яку співали під час від‘їзду з хати молодих.